Адаптація першокласників до школи

 

  Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап у її житті, адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності, а й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки.

   Змінюється соціальна позиція: був дитиною, тепер став школярем; змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов’язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права і обов’язки дитини, її зв’язки з навколишнім середовищем. Зі вступом до першого класу змінюється життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам.
Пристосування (адаптація) дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес, пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-6 тижнів поступово підвищуються та стають стійкішими показники працездатності, у дитини спадають напруження та тривожність. Залежно від стану здоров’я, сімейної ситуації, відвідування чи не відвідування дитячого садка адаптація до школи, до нових умов життя може мати різний перебіг.
Безумовно, першокласники, що відвідували дошкільні начальні заклади, значно легше адаптуються до школи, ніж ті діти, які перебували вдома, не звикли до тривалого перебування в дитячому колективі, певного сталого режиму. Починаючи з перших тижнів навчання у 1 класі, діти поступово віддаляються від батьків, хоча постійно відчувають потребу в підтримці та допомозі дорослої людини.
Стосунки з батьками, склад сім’ї та взаємини між її членами мають значний вплив на учня. Зі вступом дитини до першого класу в батьків з’являється новий статус – батьки першокласника, а відповідно й ті проблеми, що вирішують батьки спільно з дитиною, і її радощі успіху, що переживаються спільно. Часто в розмові з батьками учнів 1 класу доводиться чути: «Ми пішли до першого класу…», «Нам задали вивчити вірш…» тощо. Вживання займенників «ми», «нам», свідчить про те, що всі питання шкільного життя є для батьків і дитини спільними.
Переживаються разом і перші шкільні труднощі – адаптація дитини до навчання в школі. Як допомогти їх подолати? Як знайти спільну мову з учителем і однокласниками? Що зробити для того, щоб першокласник не втратив інтерес до навчання? На ці та інші питання ми спробуємо відповісти, подавши певні поради для батьків першокласників.      

     Почнемо з розкриття першої проблеми – у чому полягає сутність поняття «адаптація до школи», які рівні адаптації існують. Згідно з педагогічним словником, адаптація – це пристосування дитини до умов і вимог школи, які для неї є новими порівняно з умовами дитячого навчального закладу і сім’ї в дошкільному дитинстві. У психолого-педагогічних дослідженнях визначаються та характеризуються три рівні адаптації. З метою визначення того рівня, на якому перебуває ваша дитина, подаємо їх зміст і основні показники.
 Високий рівень адаптації: першокласник позитивно ставиться до школи: правила і вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; глибоко і повно оволодіває програмовим матеріалом; розв’язує ускладнені задачі, чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення вчителя; доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю; виявляє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, готується до всіх уроків; має у класі позитивний статус.

 Середній рівень адаптації: першокласник позитивно ставиться до школи: відвідування уроків не викликає в нього негативних переживань, розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв’язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, водночас потребує контролю з боку дорослого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.
  Низький рівень адаптації: першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров’я, погане самопочуття, у нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку вчителя, так і з боку батьків; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку; для розуміння нового матеріалу і розв’язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників.

Зрозуміло, що є досить тісний причино-наслідковий зв’язок між рівнем адаптації школяра і системою тих чинників, умов, у яких він виховувався.
Щоб першокласнику легше навчалося, а Вам легше було допомагати в цьому, пропонуємо поради для батьків.
     Перші 4 – 6 тижнів у школі для першокласників найважчі, тому батьки повинні допомогти своєму маленькому учневі адаптуватися до нових умов. Уранці будіть дитину спокійно. Прокинувшись, вона повинна побачити усмішку на вашому обличчі та почути ваш лагідний голос. Не потрібно смикати дитину через дрібниці та підганяти її з самого ранку. Щоб не виникало поспіху, розрахуйте час, необхідний для того, щоб зібратися першокласнику до школи. Якщо він не встигає, наступного дня розбудіть його трішки раніше.
   Бажано погодувати дитину сніданком, але, якщо чомусь вона не хоче їсти, примушувати не варто. Краще дайте сніданок з собою. Дорогою до школи не говоріть фраз на зразок: «Дивись, не бешкетуй!» чи «Щоб сьогодні не було поганих оцінок!». Краще побажайте дитині успіхів та підбадьорте її добрим словом. 

    Зустрічаючи зі школи, не закидайте запитаннями: «Що ти сьогодні отримав?» або «Сьогодні без поганих оцінок?». Дайте дитині змогу розслабитися. Якщо ж вона хоче поділитися з вами чимось важливим, не відмахуйтесь від неї, вислухайте, адже це не забере багато часу. Якщо маленький школярик чимось засмучений, не допитуйтесь про причину. Можливо, він розповість пізніше, або обережно поцікавтеся через деякий час самі.
    Ніколи не торгуйтесь, говорячи: «Якщо зробиш гарно уроки, я дам тобі…». Дитина може неправильно зрозуміти мету навчання, вона подумає, що, навчаючись, робить вам послугу, за яку отримує винагороду. Прийшовши зі школи, дитина повинна пообідати та обов’язково відпочити. Не примушуйте її одразу сідати за уроки. На думку психологів, найкращий час для навчання – з 8 до12 години та з 16 до 18 години. Привчіть першокласника займатися саме в цей час.

    Пам’ятайте, що є періоди, протягом яких йому навчатися складніше: маленький школярик втомлюється, у нього знижується працездатність. Для першокласника це перші 4-6 тижнів навчання, кінець першого семестру, перший тиждень після зимових канікул та середина другого семестру.

    Присвячуйте своїй дитині хоча б півгодини в день, щоб вона відчувала, що ви її любите та цінуєте. Не забувайте, що першокласники – це ще маленькі діти, які люблять погратися, послухати казку чи колискову на ніч, або щоб їх просто потримали на руках. Все це допоможе їм зняти напруження, почуватися спокійно та впевнено.
    Розумову зрілість дітей шестилітнього віку характеризує нормальний інтелект і застосування його в школі: дитина протягом уроку може сидіти спокійно, підкорятися правилам, що панують у дитячому колективі, успішно соціально адаптуватися у школі, подолавши та звикнувши до нових форм людських стосунків.
   Дитина в початкових класах має бути наполегливою. Батькам варто заохочувати її прагнути успіху, непомітно й ненав’язливо допомагаючи. У міру свого розвитку та зрілості діти привчаються логічно мислити, звикають глибоко розуміти тему, знаходити її роз’яснення, привчаються критично осмислювати прочитане чи побачене. Протягом цього періоду батьки мають утримуватися від авторитарного ставлення до дитини, а їхні стосунки будуватися на діалогах – як рівний з рівним.
   Дитині шкільного віку, починаючи з 1 класу, необхідно забезпечити робоче місце чи кімнату. Аби школяр працював зосереджено, не треба відкривати його від занять для якоїсь хатньої справи, варто прибрати відволікаючі фактори (телевізор, комп’ютер). У кімнаті, де дитина готує уроки, робоча лампа повинна мати потужність 100 вт і стояти ліворуч. Не можна використовувати неонові лампи.

  Телевізор дуже стомлює зір, тому батьки мають стежити, аби їхня дитина дивилася його на відстані 2-3 метрів, а у вихідні не проводила увесь день перед екраном, а переглядала тільки найцікавіші дитячі передачі.

  Батьки мають закріпляти й удосконалювати у шестилітньої дитини елементарні гігієнічні навички, які вона одержала за шість років свого життя. Вони повинні стежити, щоб шкільний одяг після школи був ретельно складений чи розвішений, черевики або туфлі почищені, комірець та манжети сорочки – чисті.
  Дітей шестилітнього віку необхідно привчати самостійно щовечора митись у ванні або під душем теплою водою з милом.

  Не кожна дитина, котра досягла шкільного віку, вміє правильно сидіти чи лежати, а це призводить до неправильного формування скелета. Тому на ліжко необхідно класти твердий матрац без м’яких та важких подушок.
   Дитину треба вчити правильно сидіти за столом чи партою. Підручники та зошити носити в ранці за спиною, щоб запобігти розвитку сколіозу.
   Успішність шестилітньої дитини у школі не завжди відповідає ступеню її обдарованості. Одні діти мислять повільніше й «гальмуються», якщо вчитель дуже наполегливий, а деякі не завжди вміють висловлювати власну думку, навіть якщо вона правильна. У цьому віці діти бувають непосидючі, мрійливі, а бувають і ліниві.
  Важливо, щоб батьки, особливо на першому році навчання дитини, підтримували постійний зв’язок зі школою. Аби знати, як проявляє себе дитина, які в неї проблеми. Неправі ті батьки, які змушують дітей після уроків у школі годинами займатися музикою, шахами, або чимось іншим у чотирьох стінах без свіжого повітря. Діти-відмінники з блідним обличчям та слабким здоров’ям навряд чи будуть щасливими в житті.

   Лікарі, батьки, вчителі зазначають, що діти підростають або влітку, або після канікул, проведених у горах навіть узимку. Сонце, повітря, вода, ультрафіолетові промені відіграють неабияку роль у фізичному розвитку дитини.
    Сподіваємося, що наведені поради допоможуть вашій дитині легко адаптуватися до навчання в 1 класі, а школа стане тим місцем, де вона буде прийнята і сприйнята такою, якою вона є з усіма своїми почуттями, думками, знаннями, проблемами та великими і малими подіями в шкільному житті.

Адаптація п’ятикласників

Вікові особливості молодшого підлітка: потреба в гідному становищі в колективі однолітків, в сім’ї; підвищена втомлюваність; прагнення обзавестися вірним другом; прагнення уникнути ізоляції, як в класі, так і в малому колективі; підвищений інтерес до питання про «співвідношенні сил» в класі; прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого; відсутність авторитету віку; відраза до необгрунтованих заборон; сприйнятливість до промахів учителів; переоцінка своїх можливостей, реалізація яких передбачається у віддаленому майбутньому, відсутність адаптації до невдач; відсутність адаптації до положення «гіршого»; яскраво виражена емоційність; вимогливість до відповідності слова справі; підвищений інтерес до спорту.
Ознаки успішної адаптації: задоволеність дитини процесом навчання; дитина легко справляється з програмою, ступінь самостійності дитини при виконанні ним навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише після спроб виконати завдання самому; задоволеність міжособистісними відносинами  з однокласниками і вчителем.
Ознаки дезадаптації: втомлений, стомлений зовнішній вигляд дитини, небажання дитини ділитися своїми враженнями про проведений день, прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми, небажання виконувати домашні завдання, негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників, скарги на ті чи інші події, пов’язані зі школою, неспокійний сон,труднощі ранкового пробудження, млявість, постійні скарги на погане самопочуття.
Чим можна допомогти?
   Перша умова шкільного успіху п’ятикласника — безумовне прийняття дитини, не дивлячись на ті невдачі, з якими він вже зіткнувся або може зіткнутися. Створюйте умови для розвитку самостійності в поведінці дитини. У п’ятикласника неодмінно повинні бути домашні обов’язки, за виконання яких він несе відповідальність. Незважаючи на гадану дорослість, п’ятикласник потребує ненав’язливому контролі з боку батьків, оскільки не завжди може сам зорієнтуватися в нових вимогах шкільного життя. Для п’ятикласника учитель — уже не такий незаперечний авторитет, як раніше, на адресу вчителів можуть звучати критичні зауваження. Важливо обговорити з дитиною причини його невдоволення, підтримуючи при цьому авторитет вчителя. П’ятикласнику вже не так цікава навчання сама по собі, багатьом в школі цікаво бувати тому, що там багато друзів. Важливо, щоб у дитини була можливість обговорити свої шкільні справи, навчання і відносини з друзями в сім’ї, з батьками. Допоможіть дитині вивчити імена нових вчителів. Якщо вас, щось турбує в поведінці дитини, постарайтеся, якомога швидше зустрітися й обговорити це з класним керівником або психологом. Основними помічниками батьків у складних ситуаціях є терпіння, увагу і розуміння. Постарайтеся створити сприятливий клімат у сім’ї для дитини. 

Адаптація учнів 10 – х класів до умов навчання у старшій школі

Дуже важливою для сучасного 10 класу є проблема адаптації до нового колективу, оскільки мало хто при навчанні в 10 класі залишається в тому ж самому колективі, в якому вчився до цього. Класи суттєво відрізняються мотивацією навчання, ставлення до навчання, якісним рівнем знань, рівнем вихованості. Тому створений класний колектив змінив суттєво свою структуру, став іншим для кожного учня.

10 клас як перехідний період від дитинства до серйозного навчання

  Після зміни критеріїв оцінок навчального процесу відбувається втрата первинного статусу в групі однолітків. При цьому з’являються істотні зрушення в самооцінці, як правило, не усвідомлювані самим підлітком. Вчиняється розрив у тій сфері переживань людини, які пов’язані з усвідомленням себе. Подібні процеси досить часто призводять до виникнення захисних механізмів різного роду, які забезпечують збереження звичної самооцінки людини і його відношення до себе, спотворюючи сприйняття навколишньої дійсності. Зовні неадекватне сприйняття навколишнього світу і власної особистості може виявлятися в поведінкових порушеннях, зниженні конструктивності поведінки, частих афективних реакціях, виникає пригніченість і депресія. У цілому подібний стан прийнято кваліфікувати як соціально-психологічну дезадаптацію, яка потребує індивідуальної роботи з психологом.

10 клас розслаблення між двома серйозними етапами навчання

      Ще одна проблема, характерна для десятикласників, — установка на продовження мораторію. Після того, як дев’ятий клас з його напругою і завершенням певного етапу освіти позаду, багато дівчата та хлопці напередодні закінчення школи і вступу до вищих навчальних закладів хочуть розслабитися. Може здатися, що вони впадають у безтурботне дитяче стан: пріоритетними стають спілкування з однолітками, підвищується інтерес до всього, що не є навчанням або роботою. Необхідно зрозуміти і прийняти те, що подібний стан дійсно необхідно в якості перепочинку чи відпочинку. Часом подібні дії можна навіть порахувати необхідними. Крім того, набуття на цьому періоді досвід широкого і різноманітного взаємодії з навколишнім світом, не обмежується тільки лише навчальним процесом, для даного віку має велике розвиваюче значення. Корисно і те, що в цьому віці багато хто прагне долучитися до «дорослого» життя — природно, все має бути в міру.

Однак, подібний стан добре лише в якості явища проходить. Якщо ж школяр володіє сформованою установкою на таке життя (нерідко виходить, що батьки відправляють дитину в десятий клас саме для продовження мораторію дитинства), вчителям і шкільним психологам потрібно буде займатися подібними випадками — занадто тривале дитинство і прагнення тільки лише до розваг далеко не корисно для подальшої соціалізації.

Соціальна адаптація — як пристосування людини до умов соціального середовища — передбачає:

1. адекватне сприйняття навколишньої дійсності і самого себе;

2. адекватну систему відносин і спілкування з оточуючими;

3. здатність до праці, навчання, до організації дозвілля та відпочинку;

4. здатність до самообслуговування і самоорганізації, до взаімообслужіванію в колективі;

5. мінливість (адаптивність) поводження відповідно до рольовими очікуваннями інших.

 У 10-класників змінюється соціальне оточення і система діяльності (навчальна ситуація нового ступеня освіти, зміна режиму і навантаження).

    Ситуація новизни є для будь-якої людини в певній мірі тривожною. Підліток переживає емоційний дискомфорт насамперед через невизначеність уявлень про вимоги вчителів, про особливості і умови навчання, про цінності і норми поведінки в колективі класу і пр.

   Цей стан можна назвати станом внутрішньої напруженості, настороженості, що утрудняє прийняття як інтелектуальних, так і особистісних рішень. Таке психологічне напруження, будучи досить тривалим, може призвести до шкільної дезадаптації, коли учень стає недисциплінованим, неуважним, безвідповідальним, відстає у навчанні, швидко стомлюється і просто не хоче йти до школи. Діти, систематично ослаблені, є найбільш схильними дезадаптації. І, звичайно ж, неможливо говорити про адекватне сприйняття підлітком навколишньої дійсності через призму власної тривожності, про адекватну системі взаємини і спілкування з однокласниками та вчителями.

  Все це ускладнює сам навчальний процес, продуктивна робота на уроці стає проблематичною.

  Специфіка адаптації 10-класників визначається особливостями віку та специфікою профільного навчання. Важливою соціальною потребою даного віку є потреба у пошукової активності, у самовизначенні, у визначенні життєвих перспектив.